Мама загиблого Тараса Людмила Давидюк каже, що Віктор Вдовиченко просив її вплинути на ОСББ. Колаж Влада Мартинчука на основі фото автора статті
Републікація матеріалу «Четвертої влади» за 12 грудня 2025 року.
Мурал на честь загиблого військового, пластуна, журналіста та громадського активіста Тараса Давидюка після довгих суперечок та мораторію міської ради у центрі Рівного так і не з’явився. Стіна будинку, де мав бути портрет Героя, досі порожня. А під нею так і стоять кіоски з вуличною їжею.
«Четверта влада» вирішила повернутися до цієї історії, бо вона важлива: вона про вшанування пам’яті, про повагу до загиблих захисників та їхніх рідних. У першій частині цієї історії ми розповіли, чому мурал Тарасові Давидюку так і не з’явився у Рівному.
У цьому матеріалі – про містечковий цинізм: як мурал намагалися використати для легалізації кіосків колишнього голови судової адміністрації Рівненщини Віктора Вдовиченка, як ці кіоски взагалі стали нерухомістю, а земля під ними – приватною.
«Згідні при одночасному проведенні реконструкції павільйонів»
Ще 30 березня 2025 року ОСББ будинку на Соборній, 15 – саме на нього планували нанести мурал – провело збори співвласників. Судячи з протоколу, більшість учасників зборів проголосували за створення муралу.
Виняток – фірма «Віган В», яка володіє в будинку комерційними приміщеннями. Фірмі належить понад 500 квадратів із майже 3500 загальної площі. Галина Вдовиченко, власниця підприємства, написала: «Згідні при одночасному проведенні [реконструкції] діючих павільйонів».
«Віган В» погодилося на мурал за умови реконструкції «діючих павільйонів». Фрагмент протоколу зборів ОСББ
Галина Вдовиченко – це дружина колишнього голови Територіального управління Державної судової адміністрації у Рівненській області Віктора Вдовиченка, про якого «Четверта влада» досить багато писала.
«Діючі павільйони», про які йдеться, – це три кіоски, розміщені безпосередньо під стіною, де мав бути мурал. Річ у тім, що для нанесення малюнка потрібно було поставити риштування, а споруди заважали це зробити.
Ось проєкт реконструкції павільйонів, який запропонувала фірма:
Перший проєкт «реконструкції» павільйонів. Фото надав представник ОСББ Ігор Вільчинський
ОСББ на цей проєкт не погодилося.
Мама Тараса Людмила Давидюк каже, що Віктор Вдовиченко просив її вплинути на ОСББ: щоб воно дозволило «реконструкцію». На думку Людмили, Вдовиченко вирішив скористатися муралом для просування своїх інтересів. Так само вважає член правління ОСББ Ігор Вільчинський, з яким ми спілкувалися.
Віктор Вдовиченко мені спроби впливу і не підтвердив, і не заперечив.
«Не підтримуйте, будь ласка, Леніна»
На певному етапі в ситуацію включилася міська влада, провівши кілька офіційних та неофіційних зустрічей. Я побував на трьох із них.
Одна із зустрічей, організованих міською владою. Зліва направо: Віктор Вдовиченко, начальник відділу планування та урбаністики Андрій Шевчук, заступник міського голови Євгеній Іванішин
Інтереси фірми дружини представляв сам Віктор Вдовиченко. Також на цих зустрічах були мама Тараса Людмила Давидюк, керівниця ГО «Рівне-Такмед», яке мало співфінансувати створення муралу, Тетяна Воронцова та представник ОСББ Ігор Вільчинський.
18 серпня 2025 року було засідання комісії з містобудування. Головував начальник відділу планування та урбаністики Андрій Шевчук.
Комісія рекомендувала підвищити художню цінність муралу, забезпечити збереження панно, а також – звернутися до виконкому для розробки положення про створення об’єктів монументального мистецтва.
Загалом міська влада зайняла «миротворчу» позицію: закликала до компромісу з одного боку Віктора Вдовиченка, з іншого – Людмилу Давидюк, Тетяну Воронцову, а з третього – ОСББ.
Але на зустрічах сторони часто переходили на емоції.
Наприклад, у якийсь момент Тетяна Воронцова сказала, що поставить риштування незалежно від згоди Віктора Вдовиченка. Він відповів:
– У нас іде війна, але не соціалістична революція. Націоналізації, думаю, не буде. І ви не підтримуйте, будь ласка, Леніна, бо це є приватна власність, яку потрібно охороняти.
Зрештою Віктор Вдовиченко запропонував дещо «скромніший» проєкт, на який ОСББ усе одно не погодилося. Представник ОСББ Ігор Вільчинський підкреслив, що мешканці згодні на перебудову лише в межах розмірів кіосків, а проєкт усе одно «завеликий».
Другий проєкт реконструкції павільйонів. Фото автора
Продаж дітям, перепродаж мамі
У 2009 році ці три кіоски (які на топ фото) офіційно стали нерухомістю. Фірма Галини Вдовиченко «Віган В» викупила ці споруди у 2007 році у двох співвласників. Один із них – син Вдовиченків Андрій. Другий, також Андрій, – син Миколи Захарука, бізнес-партнера Галини Вдовиченко.
Але про все за порядком.
Син Вдовиченків та син Миколи Захарука стали співвласниками кіосків у 1999 році. Як випливає з біржового контракту, на той час вони були неповнолітніми. А інтереси дітей, ідеться в документі, представляли матері.
За цим контрактом власниками кіосків стали неповнолітні. Скриншот частини документа
Продало павільйони дітям товариство «Орієнтир-3». За даними із аналітичної системи «YouControl», у різний час засновниками підприємства були Віктор Вдовиченко, його дружина Галина Вдовиченко, Микола Захарук та фірма «Віган»(без «В» в кінці).
Засновники ТОВ «Орієнтир-3». Скриншот із системи YouControl
У 2007 році син Вдовиченків та син Миколи Захарука продали кіоски фірмі «Віган В»(уже з «В» в кінці):
Договір про продаж кіосків фірмі «Віган В». Скриншот частини документа
Схоже, що споруди просто двічі перепродали у дружньо-родинному колі.
«Фундаменти бетонні, стрічкові»
У 2008 на замовлення фірми «Віган В» комунальне підприємство міської ради «Рівненський архітектурно-будівельний нагляд» підготувало технічний висновок про стан конструкцій «торгових павільйонів».
Зокрема у висновку вказано: «Фундаменти будівлі бетонні стрічкові, монолітні. Цоколь – бетонний».
Ось так нині виглядають фундаменти кіосків. Фото автора
Виконавці звіту – інженер Кучерук М.А. та начальник відділу Гергелюк В.М. Також на документі – підпис тодішнього начальника КП «Рівненський архітектурно-будівельний нагляд» Миколи Дядюся. Нині він – заступник міського голови Рівного.
Легалізація від третейського суду
Як випливає з рішення третейського суду при асоціації «Діловий Захід» у січні 2008-го, син Вдовиченка та син Захарука нібито не передали фірмі «Віган В» технічний паспорт на будівлю павільйону.
Третейський суд зобов’язав чоловіків надати фірмі документи.
Заодно – визнав за «Віган В» право власності на будівлю торгового павільйону, побудовану «на монолітному бетонному фундаменті з енергопостачанням, водопостачанням та каналізацією, з електричним опаленням».
На підставі цього рішення міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на нерухоме майно. За словами експерта, то була незаконна операція, але про це – трохи нижче.
Право власності зареєстрували в лютому 2009 року. На рік раніше за об’єктом закріпили окрему адресу – Соборна, 15-А.
ішення третейського суду. Скриншот частини документа
Як «порішали» землю
Ділянку під кіосками фірма «Віган В» викупила в міста аж у 2015 році. На яких підставах вона користувалася землею до купівлі, незрозуміло. Схоже, ні на яких.
Принаймні в міському управлінні земельних відносин жодної інформації про це не мають. Так управління повідомило у відповіді на запит.
Відповідь управління земельних відносин. Скриншот документа
Як випливає з рішення Рівненської міської ради №3555, у 2013 році це була земля запасу житлової та громадської забудови. Цим рішенням рада дозволила фірмі «Віган В» розробити проєкт землеустрою на 100 м² на вул. Соборній, 15-А. Також фірмі дозволили викупити цю землю «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».
Як підстава вказується все те ж рішення третейського суду при асоціації «Діловий Захід» від 8 січня 2008 року.
З-поміж документів, які стосуються кіосків та землі під ними, до мене потрапив лист УМВС у Рівненській області до начальника рівненського міського БТІ Давидчука – від лютого 2009 року. Із нього випливає, що УБОЗ проводило перевірку щодо набуття права власності на кіоски.
Лист із міліції. Скриншот документа
«Це звичайні тимчасові споруди»
Щоб розібратися, наскільки законними були встановлені кіоски та їх реєстрація як нерухомості, я поспілкувався з експертом із питань земельного законодавства Георгієм Могильним.
На думку Могильного, кіоски на Соборній, 15-А – це звичайні тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності:
«За законодавством, вони мають встановлюватися без улаштування фундаменту, але зазвичай за цим ніхто не слідкує.
Принципова відмінність кіосків від будівель полягає в процедурі їх встановлення. Для будівель обов’язковим є відведення земельної ділянки у власність чи користування, отримання дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію», – каже Георгій.
Як пам’ятаємо, земельну ділянку фірма «Віган В» отримала в 2015-му – через шість років після реєстрації кіосків як нерухомості.
Або самочинне будівництво, або звичайне шахрайство
За словами експерта Георгія Могильного, в операціях із біржами все відповідає букві закону, оскільки і в 1999-му, і в 2007 році продавалися й купувалися павільйони, які не були нерухомим майном.
Проте, каже Могильний, третейський суд не мав права визнати право власності на павільйони як на нерухоме майно за покупцем:
«Головне те, що рішення третейського суду обов’язкове виключнодля сторін розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону “Про третейські суди” (в редакції на момент розгляду справи і подальших дій), виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа», – пояснює експерт.
«Тобто на підставі рішення третейського суду ані присвоєння адреси, ані реєстрації права власності, ані дозволу на розробку проєкту землеустрою не могло бути без додаткового рішення вже звичайного державного суду.
Але після державної реєстрації права власності на нерухоме майно це право вже стало підставою для наступної купівлі землі без конкурсу».
Експерт додає:
«Якщо якимось чином в проміжку між 1999 роком і 2007 роком павільйони перетворилися на нерухоме майно в результаті перебудови, то йдеться про самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці. Якщо перебудови не було, то йдеться про звичайне шахрайство».
Знайти архівні фото, на яких було б видно, як кіоски виглядали до 1999 року, а також до 2007-го, ми не змогли. Нині ж схоже на те, що фундаменту ці павільйони не мають.
Як (не) склалося спілкування з Віктором Вдовиченком
Я спробував поставити Віктору Вдовиченку декілька запитань. Спочатку він сказав, що у відрядженні й не може говорити. Запропонував зустрітися за кілька днів.
Я зателефонував в обумовлений день. Вдовиченко попросив мене «зорієнтувати», якими будуть питання. Я скинув головні з них у телеграмі. Зокрема спитав, чи була перебудова кіосків між 1999-м та 2007-м. Також – щó він може розповісти про ТОВ «Орієнтир-3», яке продало кіоски неповнолітнім хлопцям.
Відповідь отримав, письмову. Проте не на свої питання:
«ПП Фірма ”ВІГАН-В” на законних підставах володіє об’єктами нерухомості за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 15-А. Зокрема, торговим павільйоном та земельною ділянкою. Вказані об’єкти не входять та [не] можуть входити до ОСББ, а лише є поряд із житловим будинком на Соборній, 15.
Питання реконструкції торгового павільйону було ініційоване власником перед управлінням архітектури ще в 2017 році – з виготовленням необхідних документів. На розгляд загальних зборів ОСББ це питання не виносилось […]».
Віктор Вдовиченко (ліворуч) каже, що фірма «Віган В» володіє «об’єктами нерухомості» на законних підставах. Посередині на фото – представник ОСББ Ігор Вільчинський. Праворуч – заступник міського голови Євгеній Іванішин. Фото автора
Через два дні Вдовиченко написав знову. Здебільшого – про внутрішні проблеми ОСББ. Ними я вирішив не займатися.
Чи може місто демонтувати павільйони й повернути собі землю
Експерт із нерухомості Георгій Могильний каже, що демонтаж павільйонів сам по собі вже не має жодного значення, адже земля тепер у приватній власності.
За його словами, повернути ділянку в комунальну власність – дуже складне завдання:
«По-перше, пропущені строки звернення до суду. При цьому органи місцевого самоврядування давно знали про ситуацію, а міська рада навіть відвела земельну ділянку.
Наявний в матеріалах лист від УМВС в Рівненській області є доказом, що правоохоронці та прокуратура ще в 2009 році знали про незаконну реєстрацію прав на нерухомість за рішеннями третейських судів».
Втім, каже Георгій, дуже сумнівно, що наразі правоохоронці відкриють провадження за старими фактами, бо строк притягнення до кримінальної відповідальності вже сплив.
Разом із тим, «якщо на цій ділянці розпочнеться нове будівництво, яке буде загрожувати розташованому впритул багатоквартирному будинку, то його мешканці мають шанс довести, що порушення їхніх прав унаслідок незаконної реєстрації прав власності і наступної передачі комунальної землі під самобудом виникло з моменту початку будівництва.
Тим самим вони можуть обґрунтувати своє право на звернення до суду для скасування цих рішень».
Загалом же, за словами експерта Георгія Могильного, схема з третейським судом є спадком від досить далеких часів і вже понад 16 років не існує: з 31 березня 2009 року спори про нерухомість не підсудні третейським судам.
Проте додає, що аналогічна схема тепер розповсюджена через звичайні суди загальної юрисдикції чи «чорних нотаріусів».
«Будуть вжиті заходи претензійно-позовного характеру»
Тим часом група прихильників муралу на честь Тараса подала до Рівненської міської ради петицію про демонтаж вдовиченківських павільйонів. Петиція набрала потрібну для розгляду кількість голосів, і міська рада на неї відповіла.
У відповіді за підписом заступника міського голови Миколи Дядюся, зокрема, йдеться:
«Повідомляємо вас про підтримку електронної петиції, та з метою недопущення порушення прав та законних інтересів Рівненської міської територіальної громади Рівненською міською радою будуть вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо порушеного у вашій петиції питання».
Микола Дядюсь і Тетяна Воронцова на одній із зустрічей. Фото автора
Проте ці заходи, як пояснив вище експерт Георгій Могильний, навряд чи матимуть вплив. Втім посадові особи міської ради, з якими ми говорили не під запис, розповідають, що такі судові процеси часом бувають успішними. Прогнозують, що цей процес триватиме від 2-х до 6-ти років.
Був закритим — став відкритим: хто хотів відгородитися шлагбаумами на комунальній землі у Рівному
Екснардеп Юрій Вознюк, депутат Рівненської облради, начальник УЖКГ Рівного Володимир Пилипчук, суддя Олександр Тимощук мають будинки на вулиці, яку протиправно відгородили шлагбаумом. Колаж Влада Мартинчука на основі редакційних фото та фото з фейсбук сторінки Юрія Вознюка, яке поширив Володимир Струмковський
Вулиці, де живуть суддя, колишній народний депутат та депутат Рівненської облради, намагалися закрити від чужих автомобілів двома шлагбаумами. От тільки земля, де їх поставили — комунальна, а дозволів на встановлення конструкцій місто не давало.
Йдеться про два шлагбауми на вулиці Івана Багряного та Георгія Косміаді, що у мажорному кварталі «Макарова-Пржевальського».
Жителі вулиці Івана Багряного, на якій встановлений один з таких шлагбаумів, кажуть, що ідея його встановлення була спільною. Причиною називають безпеку дітей та проблеми з паркуванням.
Але земля під шлагбаумами належить Рівненській територіальній громаді. Після нашого попереднього матеріалу поліція перевірила обидва шлагбауми та з’ясувала, що погоджень на їх встановлення немає.
Зрештою конструкцію на вулиці Івана Багряного прибрали, а на вулиці Георгія Косміаді демонтували частково.
Ми з’ясували, хто живе в будинках, в’їзд до яких хотіли загородити шлагбаумами, та чи є серед них впливові люди. А також запитали в екстрених служб, чи можуть такі конструкції заважати їм вчасно потрапити до людей, яким потрібна допомога.
«Це ціла вулиця так хотіла»: що кажуть жителі про ці шлагбауми
Шлагбаум на вулиці Івана Багряного,1 станом на 18 березня 2026 року. Фото Анастасії Савлюк
Щоб з’ясувати, хто встановив шлагбаум на вулиці Івана Багряного, ми поспілкувалися з мешканцями тамтешніх будинків.
Підприємиця Наталія Самковська розповіла, що дала згоду на встановлення шлагбаума. За її словами, це була спільна ініціатива жителів вулиці, зокрема через безпеку дітей.
«Це ціла вулиця так хотіла. Це не хтось один, це всі підтримали, і встановили через це», — сказала вона, відповідаючи на запитання, чи була це ініціатива конкретної людини.
Олександр Чиж — теж підприємець. Він також підтвердив, що дав згоду на встановлення шлагбаума. Пояснив, що рішення було спільним і пов’язане зі збільшенням швидкості руху автомобілів вулицею. За його словами, кошти на це збирали з мешканців, а також збирали підписи, потрібні для погодження встановлення шлагбаума. Хто саме займався оформленням відповідного дозволу, каже, не знає.
Директорка стоматологічної клініки «Crystal Smile» Юлія Полюхович теж розповіла, що мешканці долучилися до встановлення шлагбаума фінансово. Причиною вона називає інтенсивний рух автомобілів, які їздили до розташованої поряд дев’ятиповерхівки.
«І з цієї дев’ятиповерхівки постійно люди їздять туди-сюди, діти не можуть вийти на вулицю, бо вони просто літають. І ставлять тут авто», — каже Юлія Полюхович.
За її словами, мешканці приватних будинків мали проблеми з проїздом і паркуванням, тому встановлення шлагбаума було спільним рішенням.
«Ба більше, я думаю, що його треба було поставити ще з одної сторони», — сказала жінка.
Співзасновник ПП «Віліс» Сергій Жабчик каже, що заселився на вулицю пізніше за інших мешканців, тому безпосередньо до встановлення шлагбаума не долучався. Сам він не вважає себе прихильником таких обмежень, однак користувався шлагбаумом, оскільки отримав брелок після заселення.
Проте не всі мешканці підтримують встановлення шлагбаума.
Керівник ТОВ «Аделатекс» та підприємства «Аквакор» Дмитро Пластунов, який живе у п’ятиповерхівці на Івана Багряного, 15, сказав, що згоди на встановлення не давав, оскільки конструкція з’явилася ще до того, як він заселився.
Пластунов вважає, що шлагбаум там не потрібен: «Це територія загальна. Думаю, що він там не потрібен. Для тих, хто у приватних будинках живе, може, і треба, але там же дорога наскрізна, могли б їздити всі».
Такої ж думки дотримується і керівник ОСББ «Багряне» Андрій Хіц, який живе у тому ж багатоквартирному будинку №15. Він також не давав згоди на встановлення шлагбаума, оскільки той уже був до того, як він заїхав у будинок.
Хіц вважає, що шлагбаум зайвий, оскільки, за його словами, він створював проблеми для проїзду пожежних машин.
«Пожежники приїжджали кілька разів, то просто виламували його, бо не мали доступу», — розповів він.
Шлагбаум на Георгія Косміаді
Окремо ми поспілкувалися із керівником обслуговуючого кооперативу «Макарова-2010» Сергієм Забужком. Частина території, яку обслуговує цей кооператив, розташована на вулиці Георгія Косміаді, де також встановлений шлагбаум.
Забужко пояснив, що дороги та проїзди на цій території є міською землею.
«Я не знаю, хто його самовільно встановив, але шлагбаум постійно був відкритий», — сказав він.
Так виглядав «постійно відкритий» самовільно встановлений шлагбаум 26 вересня 2025 року. Фото Володимира ТорбічаШлагбаум поблизу будинку №7 на вулиці Георгія Косміаді станом на 18 березня 2026 року. Фото Анастасії Савлюк
Земля під шлагбаумами належить громаді
Щоб перевірити, кому належить земля під конструкціями, ми звернулися до Управління земельних відносин Рівненської міської ради.
У відповіді на наш інформаційний запит управління підтвердило: обидва шлагбауми встановлені на землі, що належить Рівненській територіальній громаді.
Йдеться про земельну ділянку площею майже 13 гектарів з кадастровим номером 5610100000:01:020:0598. Вона охоплює територію, зокрема, вулиць Георгія Косміаді та Івана Багряного.
Поліція перевірила шлагбауми і не знайшла погоджень
Управління патрульної поліції в Рівненській області після нашого звернення повідомило, що перевірило обидві локації: шлагбаум біля будинку №5 на вулиці Георгія Косміаді та шлагбаум біля будинків №1 та №2 на вулиці Івана Багряного.
Поліція звернулася до Департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради, щоб з’ясувати, чи є на цих вулицях затверджена схема організації дорожнього руху та чи погоджували встановлення штучних перешкод.
У департаменті відповіли, що відповідної схеми на вказаних ділянках немає, а звернення щодо погодження встановлення шлагбаумів до них не надходили.
Начальник відділу безпеки дорожнього руху патрульної поліції Сергій Коханюк у коментарі «Місту для людей» розповів, що визначити конкретних осіб, які причетні до встановлення шлагбаумів на вулицях Георгія Косміаді та Івана Багряного, не вдалося.
Суддя та його брат-нотаріус
На вулиці Івана Багряного, доступ до якої обмежував шлагбаум, є 16 приватних ділянок.
В одному з котеджів живе суддя Рівненського міського суду Олександр Тимощук. У цьому ж котеджному кварталі мешкає його брат Андрій Тимощук, який, за даними «YouControl», нині працює нотаріусом.
Олександр Тимощук — суддя з багаторічним стажем. Його кандидатуру кілька разів не підтримувала Верховна Рада під час спроб обрати його суддею безстроково. Під час розгляду його кандидатури депутати пригадували кілька резонансних історій.
Проте у 2012 році Олександра Тимощука все ж обрали суддею безстроково.
Ми намагалися дізнатися позицію Тимощука щодо шлагбаума, але редакція не змогла знайти його контакти. Натомість ми звернулися до секретаря Олександра Тимощука — Олексія Ковальчука — із проханням повідомити суддю про наші наміри поспілкуватися із ним. Секретар наше повідомлення переглянув та проігнорував.
Суддя Олександр Тимощук. Фото з архіву «Четвертої влади»
Колишній народний депутат та його батько
У цьому ж масиві будинки Юрія Вознюка та його батька Володимира Вознюка.
Юрій Вознюк — колишній депутат Рівненської міської ради та народний депутат України двох скликань. У 2020 році він також балотувався на посаду міського голови Рівного. Його батько Володимир — засновник будівельної компанії «Екорембуд ЛТД».
Із житловим масивом «Макарова-Пржевальського» родина Вознюків була пов’язана ще на етапі його формування. Як розповідав колишній начальник міського управління капітального будівництва, у 2013 році першою чергою там планували звести 16 будинків для працівників «Екорембуду ЛТД».
А управління земельних відносин повідомляло «Четвертій владі», що у 2016 році землю в цьому районі отримали Юрій Вознюк, його батько Володимир, сестра Тетяна та троє людей із родини Почтаренків, яка також була пов’язана з «Екорембудом ЛТД».
Юрій Вознюк у телефонній розмові розповів, що до шлагбаума ставиться негативно. На питання, чи відомо йому, хто був ініціатором та організатором встановлення шлагбаума, відповів, що не знає.
Юрій Вознюк. Фото з його сторінки у фейсбуці
Володимир Пилипчук — депутат Рівненської облради та начальник УЖКГ
Він був головою Рівненської районної ради, головою Рівненської районної державної адміністрації, начальником управління транспорту та зв’язку Рівненської міської ради, а з 2020 року очолює управління житлово-комунального господарства Рівного. Володимир Пилипчук також депутат Рівненської обласної ради.
Із 2012 року Пилипчук був помічником нардепа Юрія Вознюка на громадських засадах, а сам Вознюк називав Пилипчука своїм кумом.
Пилипчук отримав земельну ділянку на вулиці Івана Багряного у 2018 році. За його словами, землю він отримав безкоштовно від міста, а оплачував лише проведення комунікацій до будинку.
Редакція звернулася до Володимира Пилипчука, щоб дізнатися його думку про шлагбаум, який встановлений поблизу його будинку. На наші запитання у вотсапі депутат не відповів, а лише написав, що шлагбаум демонтували.
Володимир Пилипчук. Фото з архіву “Четвертої влади”
Шлагбауми демонтували не повністю
20 квітня 2026 року патрульна поліція видала припис на примусовий демонтаж обох шлагбаумів, припис спрямували Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради.
Цього разу справа не залишилася лише на папері.
Як відповіли на наш запит у патрульній поліції, згодом департамент повідомив їм, що шлагбаум на вулиці Івана Багряного вже повністю демонтували.
Проте ми помітили, що на місці шлагбаума залишилися залишки з обох сторін. Дивіться на фото.
Зверніть увагу на залишок залізної труби на тротуарі
Залишки демонтованого шлагбауму на вулиці Івана Багряного. Фото Анастасії Савлюк за 9 серпня 2026 року
На вулиці Георгія Косміаді конструкцію демонтували частково: залишився механізм приводу, який перебуває під напругою.
Частково демонтований шлагбаум на вулиці Георгія Косміаді. Фото Анастасії Савлюк за 9 серпня 2026 року
Патрульна поліція у відповіді на наш запит також повідомила, що перевіряла, чи департамент виконав вимоги щодо демонтажу шлагбаумів.
Щоб зʼясувати, коли ж саме департамент інфраструктури та благоустрою демонтував шлагбауми, ми звернулися до нього із запитом на доступ до публічної інформації. Проте у відповіді департамент вказав, що шлагбауми він не демонтовував.
У чому потенційна небезпека шлагбаумів
Окремо ми звернулися до Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та екстреної медичної допомоги, щоб з’ясувати, чи можуть шлагбауми перешкоджати їхній роботі та що вони роблять, якщо не можуть проїхати.
Головне управління ДСНС у Рівненській області повідомило, що окремого обліку випадків, коли шлагбауми перешкоджали проїзду пожежно-рятувальної техніки, не ведуть. Також зазначили, що не фіксували, щоб саме на вулицях Івана Багряного та Георгія Косміаді їхні підрозділи демонтовували або примусового відкривали шлагбауми.
Водночас додали: якщо під час виїзду на пожежу чи іншу надзвичайну ситуацію шлагбаум перекриває проїзд і немає можливості його відкрити або об’їхати, рятувальники можуть демонтувати або зрізати конструкцію.
ДСНС зазначила, що для цього підрозділи забезпечені спеціальними різаками. Універсальних ключів для відкривання шлагбаумів у пожежних автомобілях немає.
У ДСНС наголошують: правила пожежної безпеки вимагають, щоб дороги, проїзди та проходи до будівель і пожежних гідрантів залишалися вільними.
А під час прибуття пожежно-рятувальних підрозділів має бути забезпечений безперешкодний доступ на територію об’єкта.
Заступник директора Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Олег Ушкевич пояснив, що якщо закритий шлагбаум неможливо відкрити, медики змушені залишати автомобіль і йти до пацієнта пішки.
За його словами, випадки, коли закриті шлагбауми або ворота заважають доїзду бригад, трапляються. Водночас називати їх частими він не береться.
«Сказати “часто” було б неправдою з мого боку. Але такі випадки бувають. Закриті шлагбауми — перешкода для своєчасного прибуття бригад», — пояснив Ушкевич.
Заступник директора КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Олег Ушкевич. Фото із сайту rocemd.org.ua
Ушкевич також навів приклад із Вараша, де доступ до території, на якій був шлагбаум, хотіли дати конкретним автомобілям спецслужб. Проте, за його словами, це не вирішує проблему, оскільки до пацієнта може приїхати не лише бригада з найближчого підрозділу, а й екіпаж з іншого населеного пункту.
«Ми не можемо дати номери всіх автомобілів, щоб вони зробили пропуск без перешкод. Це питання не продумане, але все-таки проблема є», — сказав Олег Ушкевич.
Як з’явився квартал «Макарова-Пржевальського»
А тепер трохи історії. Котеджний квартал, про який мова, розташований навпроти торговельно-розважального центру «Екватор» та гіпермаркетів «Метро» й «Епіцентр».
У липні 2022 року Рівненська міська рада перейменувала вулицю Макарова на вулицю Кулика і Гудачека, а вулицю Пржевальського — на вулицю Джохара Дудаєва. Водночас сам квартал багато рівнян досі знають як район «Макарова-Пржевальського».
У 2016 році 24 депутати Рівненської міської ради проголосували за приватизацію 117 земельних ділянок у цьому масиві. Загалом там було 225 ділянок.
Перед голосуванням депутати обговорювали, хто претендує на землю. Тоді звучали твердження, що серед претендентів є відомі у Рівному люди, родичі посадовців, депутати, правоохоронці та судді.
Як говорила у 2016 році депутатка міської ради Людмила Туровська, з 2004 по 2016 рік Рівнерада ухвалила 12 рішень, які дозволили жителям Рівного збудувати цей масив.
Журналіст Юрій Дюг у 2016 році оприлюднив список людей, які претендували на земельні ділянки в цьому районі. Список, за його словами, був неповним. У ньому, зокрема, були судді Рівненського міського суду, колишні та чинні посадовці, правоохоронці, родичі посадовців, депутат Рівнеради та на той час народний депутат.
Частину ділянок згодом забудували багатоквартирними будинками та комерційною нерухомістю, хоча йшлося про землі для будівництва приватних будинків.
Питання легалізації забудови ділянок, щодо яких у 2016 році депутати не проголосували, вирішували вже пізніше.
Масив Макарова-Пржевальського на кадастровій карті
«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші на FPV-дрони для бійців на фронті, які збиратиме ініціатива «Рівненський дрон».
Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, будь-яку суму на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив’язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184
А також підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці. Вдячні за ваші коментарі в соцмережах та поширення матеріалів.
