Як зробити кіоски нерухомістю й узаконити захоплення землі: «майстер-клас» від ексголови судової адміністрації Рівненщини

Мама загиблого Тараса Людмила Давидюк каже, що Віктор Вдовиченко просив її вплинути на ОСББ. Колаж Влада Мартинчука на основі фото автора статті

Републікація матеріалу «Четвертої влади» за 12 грудня 2025 року.

Мурал на честь загиблого військового, пластуна, журналіста та громадського активіста Тараса Давидюка після довгих суперечок та мораторію міської ради у центрі Рівного так і не з’явився. Стіна будинку, де мав бути портрет Героя, досі порожня. А під нею так і стоять кіоски з вуличною їжею.

«Четверта влада» вирішила повернутися до цієї історії, бо вона важлива: вона про вшанування пам’яті, про повагу до загиблих захисників та їхніх рідних. У першій частині цієї історії ми розповіли, чому мурал Тарасові Давидюку так і не з’явився у Рівному.

У цьому матеріалі – про містечковий цинізм: як мурал намагалися використати для легалізації кіосків колишнього голови судової адміністрації Рівненщини Віктора Вдовиченка, як ці кіоски взагалі стали нерухомістю, а земля під ними – приватною.

«Згідні при одночасному проведенні реконструкції павільйонів»

Ще 30 березня 2025 року ОСББ будинку на Соборній, 15 – саме на нього планували нанести мурал – провело збори співвласників. Судячи з протоколу, більшість учасників зборів проголосували за створення муралу.

Виняток – фірма «Віган В», яка володіє в будинку комерційними приміщеннями. Фірмі належить понад 500 квадратів із майже 3500 загальної площі. Галина Вдовиченко, власниця підприємства, написала: «Згідні при одночасному проведенні [реконструкції] діючих павільйонів».

«Віган В» погодилося на мурал за умови реконструкції «діючих павільйонів». Фрагмент протоколу зборів ОСББ

Галина Вдовиченко – це дружина колишнього голови Територіального управління Державної судової адміністрації у Рівненській області Віктора Вдовиченка, про якого «Четверта влада» досить багато писала.

«Діючі павільйони», про які йдеться, – це три кіоски, розміщені безпосередньо під стіною, де мав бути мурал. Річ у тім, що для нанесення малюнка потрібно було поставити риштування, а споруди заважали це зробити.

Ось проєкт реконструкції павільйонів, який запропонувала фірма:

Перший проєкт «реконструкції» павільйонів. Фото надав представник ОСББ Ігор Вільчинський

ОСББ на цей проєкт не погодилося.

Мама Тараса Людмила Давидюк каже, що Віктор Вдовиченко просив її вплинути на ОСББ: щоб воно дозволило «реконструкцію». На думку Людмили, Вдовиченко вирішив скористатися муралом для просування своїх інтересів. Так само вважає член правління ОСББ Ігор Вільчинський, з яким ми спілкувалися.

Віктор Вдовиченко мені спроби впливу і не підтвердив, і не заперечив.

«Не підтримуйте, будь ласка, Леніна» 

На певному етапі в ситуацію включилася міська влада, провівши кілька офіційних та неофіційних зустрічей. Я побував на трьох із них.

Одна із зустрічей, організованих міською владою. Зліва направо: Віктор Вдовиченко, начальник відділу планування та урбаністики Андрій Шевчук, заступник міського голови Євгеній Іванішин

Інтереси фірми дружини представляв сам Віктор Вдовиченко. Також на цих зустрічах були мама Тараса Людмила Давидюк, керівниця ГО «Рівне-Такмед», яке мало співфінансувати створення муралу, Тетяна Воронцова та представник ОСББ Ігор Вільчинський.

18 серпня 2025 року було засідання комісії з містобудування. Головував начальник відділу планування та урбаністики Андрій Шевчук.

Комісія рекомендувала підвищити художню цінність муралу, забезпечити збереження панно, а також – звернутися до виконкому для розробки положення про створення об’єктів монументального мистецтва.

Загалом міська влада зайняла «миротворчу» позицію: закликала до компромісу з одного боку Віктора Вдовиченка, з іншого – Людмилу Давидюк, Тетяну Воронцову, а з третього – ОСББ.

Але на зустрічах сторони часто переходили на емоції.

Наприклад, у якийсь момент Тетяна Воронцова сказала, що поставить риштування незалежно від згоди Віктора Вдовиченка. Він відповів:

– У нас іде війна, але не соціалістична революція. Націоналізації, думаю, не буде. І ви не підтримуйте, будь ласка, Леніна, бо це є приватна власність, яку потрібно охороняти.

Зрештою Віктор Вдовиченко запропонував дещо «скромніший» проєкт, на який ОСББ усе одно не погодилося. Представник ОСББ Ігор Вільчинський підкреслив, що мешканці згодні на перебудову лише в межах розмірів кіосків, а проєкт усе одно «завеликий».

Другий проєкт реконструкції павільйонів. Фото автора

Продаж дітям, перепродаж мамі

У 2009 році ці три кіоски (які на топ фото) офіційно стали нерухомістю. Фірма Галини Вдовиченко «Віган В» викупила ці споруди у 2007 році у двох співвласників. Один із них – син Вдовиченків Андрій. Другий, також Андрій, – син Миколи Захарука, бізнес-партнера Галини Вдовиченко.

Але про все за порядком.

Син Вдовиченків та син Миколи Захарука стали співвласниками кіосків у 1999 році. Як випливає з біржового контракту, на той час вони були неповнолітніми. А інтереси дітей, ідеться в документі, представляли матері.

За цим контрактом власниками кіосків стали неповнолітні. Скриншот частини документа

Продало павільйони дітям товариство «Орієнтир-3». За даними із аналітичної системи «YouControl», у різний час засновниками підприємства були Віктор Вдовиченко, його дружина Галина ВдовиченкоМикола Захарук та фірма «Віган» (без «В» в кінці).

Засновники ТОВ «Орієнтир-3». Скриншот із системи YouControl

У 2007 році син Вдовиченків та син Миколи Захарука продали кіоски фірмі «Віган В» (уже з «В» в кінці):

Договір про продаж кіосків фірмі «Віган В». Скриншот частини документа

Схоже, що споруди просто двічі перепродали у дружньо-родинному колі.

«Фундаменти бетонні, стрічкові» 

У 2008 на замовлення фірми «Віган В» комунальне підприємство міської ради «Рівненський архітектурно-будівельний нагляд» підготувало технічний висновок про стан конструкцій «торгових павільйонів».

Зокрема у висновку вказано: «Фундаменти будівлі бетонні стрічкові, монолітні. Цоколь – бетонний».

Ось так нині виглядають фундаменти кіосків. Фото автора

Виконавці звіту – інженер Кучерук М.А. та начальник відділу Гергелюк В.М. Також на документі – підпис тодішнього начальника КП «Рівненський архітектурно-будівельний нагляд» Миколи Дядюся. Нині він – заступник міського голови Рівного.

Легалізація від третейського суду

Як випливає з рішення третейського суду при асоціації «Діловий Захід» у січні 2008-го, син Вдовиченка та син Захарука нібито не передали фірмі «Віган В» технічний паспорт на будівлю павільйону.

Третейський суд зобов’язав чоловіків надати фірмі документи.

Заодно – визнав за «Віган В» право власності на будівлю торгового павільйону, побудовану «на монолітному бетонному фундаменті з енергопостачанням, водопостачанням та каналізацією, з електричним опаленням».

На підставі цього рішення міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на нерухоме майно. За словами експерта, то була незаконна операція, але про це – трохи нижче.

Право власності зареєстрували в лютому 2009 року. На рік раніше за об’єктом закріпили окрему адресу – Соборна, 15-А.

ішення третейського суду. Скриншот частини документа

Як «порішали» землю

Ділянку під кіосками фірма «Віган В» викупила в міста аж у 2015 році. На яких підставах вона користувалася землею до купівлі, незрозуміло. Схоже, ні на яких.

Принаймні в міському управлінні земельних відносин жодної інформації про це не мають. Так управління повідомило у відповіді на запит.

Відповідь управління земельних відносин. Скриншот документа

Як випливає з рішення Рівненської міської ради №3555, у 2013 році це була земля запасу житлової та громадської забудови. Цим рішенням рада дозволила фірмі «Віган В» розробити проєкт землеустрою на 100 м² на вул. Соборній, 15-А. Також фірмі дозволили викупити цю землю «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

Як підстава вказується все те ж рішення третейського суду при асоціації «Діловий Захід» від 8 січня 2008 року.

Міським головою на той час був Володимир Хомко.

З-поміж документів, які стосуються кіосків та землі під ними, до мене потрапив лист УМВС у Рівненській області до начальника рівненського міського БТІ Давидчука – від лютого 2009 року. Із нього випливає, що УБОЗ проводило перевірку щодо набуття права власності на кіоски.

Лист із міліції. Скриншот документа

«Це звичайні тимчасові споруди» 

Щоб розібратися, наскільки законними були встановлені кіоски та їх реєстрація як нерухомості, я поспілкувався з експертом із питань земельного законодавства Георгієм Могильним.

На думку Могильного, кіоски на Соборній, 15-А – це звичайні тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності

«За законодавством, вони мають встановлюватися без улаштування фундаменту, але зазвичай за цим ніхто не слідкує.

Принципова відмінність кіосків від будівель полягає в процедурі їх встановлення. Для будівель обов’язковим є відведення земельної ділянки у власність чи користування, отримання дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію», – каже Георгій.

Як пам’ятаємо, земельну ділянку фірма «Віган В» отримала в 2015-му – через шість років після реєстрації кіосків як нерухомості.

Або самочинне будівництво, або звичайне шахрайство

За словами експерта Георгія Могильного, в операціях із біржами все відповідає букві закону, оскільки і в 1999-му, і в 2007 році продавалися й купувалися павільйони, які не були нерухомим майном.

Проте, каже Могильний, третейський суд не мав права визнати право власності на павільйони як на нерухоме майно за покупцем:

«Головне те, що рішення третейського суду обов’язкове виключно для сторін розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону “Про третейські суди” (в редакції на момент розгляду справи і подальших дій), виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами  місцевого самоврядування та їх службовими  особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа», – пояснює експерт.

«Тобто на підставі рішення третейського суду ані присвоєння адреси, ані реєстрації права власності, ані дозволу на розробку проєкту землеустрою не могло бути без додаткового рішення вже звичайного державного суду.

Але після державної реєстрації права власності на нерухоме майно це право вже стало підставою для наступної купівлі землі без конкурсу».

Експерт додає:

«Якщо якимось чином в проміжку між 1999 роком і 2007 роком павільйони перетворилися на нерухоме майно в результаті перебудови, то йдеться про самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці. Якщо перебудови не було, то йдеться про звичайне шахрайство».

Знайти архівні фото, на яких було б видно, як кіоски виглядали до 1999 року, а також до 2007-го, ми не змогли. Нині ж схоже на те, що фундаменту ці павільйони не мають.

Як (не) склалося спілкування з Віктором Вдовиченком

Я спробував поставити Віктору Вдовиченку декілька запитань. Спочатку він сказав, що у відрядженні й не може говорити. Запропонував зустрітися за кілька днів.

Я зателефонував в обумовлений день. Вдовиченко попросив мене «зорієнтувати», якими будуть питання. Я скинув головні з них у телеграмі. Зокрема спитав, чи була перебудова кіосків між 1999-м та 2007-м. Також – щó він може розповісти про ТОВ «Орієнтир-3», яке продало кіоски неповнолітнім хлопцям.

Відповідь отримав, письмову. Проте не на свої питання:

«ПП Фірма ”ВІГАН-В” на законних підставах володіє об’єктами нерухомості за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 15-А. Зокрема, торговим павільйоном та земельною ділянкою. Вказані об’єкти не входять та [не] можуть входити до ОСББ, а лише є поряд із житловим будинком на Соборній, 15.

Питання реконструкції торгового павільйону було ініційоване власником перед управлінням архітектури ще в 2017 році – з виготовленням необхідних документів. На розгляд загальних зборів ОСББ це питання не виносилось […]».

Віктор Вдовиченко (ліворуч) каже, що фірма «Віган В» володіє «об’єктами нерухомості» на законних підставах. Посередині на фото – представник ОСББ Ігор Вільчинський. Праворуч – заступник міського голови Євгеній Іванішин. Фото автора

Через два дні Вдовиченко написав знову. Здебільшого – про внутрішні проблеми ОСББ. Ними я вирішив не займатися.

Чи може місто демонтувати павільйони й повернути собі землю

Експерт із нерухомості Георгій Могильний каже, що демонтаж павільйонів сам по собі вже не має жодного значення, адже земля тепер у приватній власності.

За його словами, повернути ділянку в комунальну власність – дуже складне завдання:

«По-перше, пропущені строки звернення до суду. При цьому органи місцевого самоврядування давно знали про ситуацію, а міська рада навіть відвела земельну ділянку.

Наявний в матеріалах лист від УМВС в Рівненській області є доказом, що правоохоронці та прокуратура ще в 2009 році знали про незаконну реєстрацію прав на нерухомість за рішеннями третейських судів».

Втім, каже Георгій, дуже сумнівно, що наразі правоохоронці відкриють провадження за старими фактами, бо строк притягнення до кримінальної відповідальності вже сплив.

Разом із тим, «якщо на цій ділянці розпочнеться нове будівництво, яке буде загрожувати розташованому впритул багатоквартирному будинку, то його мешканці мають шанс довести, що порушення їхніх прав унаслідок незаконної реєстрації прав власності і наступної передачі комунальної землі під самобудом виникло з моменту початку будівництва.

Тим самим вони можуть обґрунтувати своє право на звернення до суду для скасування цих рішень».

Загалом же, за словами експерта Георгія Могильного, схема з третейським судом є спадком від досить далеких часів і вже понад 16 років не існує: з 31 березня 2009 року спори про нерухомість не підсудні третейським судам.

Проте додає, що аналогічна схема тепер розповсюджена через звичайні суди загальної юрисдикції чи «чорних нотаріусів».

«Будуть вжиті заходи претензійно-позовного характеру» 

Тим часом група прихильників муралу на честь Тараса подала до Рівненської міської ради петицію про демонтаж вдовиченківських павільйонів. Петиція набрала потрібну для розгляду кількість голосів, і міська рада на неї відповіла.

У відповіді за підписом заступника міського голови Миколи Дядюся, зокрема, йдеться:

«Повідомляємо вас про підтримку електронної петиції, та з метою недопущення порушення прав та законних інтересів Рівненської міської територіальної громади Рівненською міською радою будуть вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо порушеного у вашій петиції питання».

Микола Дядюсь і Тетяна Воронцова на одній із зустрічей. Фото автора

Проте ці заходи, як пояснив вище експерт Георгій Могильний, навряд чи матимуть вплив. Втім посадові особи міської ради, з якими ми говорили не під запис, розповідають, що такі судові процеси часом бувають успішними. Прогнозують, що цей процес триватиме від 2-х до 6-ти років.

Як міська влада ігнорує самовільні шлагбауми в мажорному кварталі

Незаконний шлагбаум, який встановили у районі ліцею №26 влада не може чи не хоче демонтувати вже рік. Відповідальний за це директор департаменту інфраструктури та благоустрою Руслан Гудима. Колаж Влада Мартинчука

У Рівному віддавна практикують перегороджувати вулиці громадського користування, щоб «не шастали кому не слід». В бідніших кварталах це роблять металевими трубами, в мажорних — сучасними електричними шлагбаумами.

У 2017 році «Четверта влада» запобігла встановленню такого шлагбауму на в’їзді в котеджний квартал, де проживав на той час міський голова Рівного Володимир Хомко.

Такі шлагбауми у 2021 році були також на вулиці Корольова, 15, Драгоманова, 32, Соборній, 112, Гайдамацькій, 10-12 тощо. Зокрема вони перешкоджали техніці рятувальників.

У 2025-2026-роках ми звернули увагу на інший мажорний котеджний квартал, в якому шлагбаумами перегородили дві вулиці. «Місто для людей» звернулося із запитаннями до міських посадовців і поліції, щоб з’ясувати чому ці конструкції перегороджують вулиці вже не один рік.

Котеджний квартал «Макарова-Прживальського»

У липні 2022 року Рівненська міська рада, в зв’язку із російською агресією, перейменувала вулицю Макарова на вулицю Кулика і Гудачека, а вулицю Прживальського на вулицю Джохара Дудаєва.

Але цей квартал багатьом став відомий ще 10 років тому саме як «Макарова-Прживальського». Знаходиться він навпроти торговельно-розважального центру «Екватор» та гіпермаркетів «Метро» й «Епіцентр».

Масив Макарова-Пржевальського на кадастровій карті

У 2016 році 24 депутати Рівненської міської ради проголосували за надання у приватизацію 117 земельних ділянок в цьому кварталі. Всього ж ділянок 225.

Напередодні голосування відбулася гостра дискусія. Депутати нагадували, що на землю претендують чимало відомих у Рівному осіб, родичів можновладців, депутатів, правоохоронців, суддів, які отримали землю в обхід земельної черги.

Як говорила у 2016 році депутатка Людмила Туровська, з 2004 по 2016 рік Рівнерада прийняла 12 рішень, які дозволили безпосередньо мешканцям Рівного збудувати масив.

Забудовували, в тому числі незаконно, багатоквартирними будинками і комерційною нерухомістю, хоча це землі для будівництва садиб. За ці ділянки у 2016-му не проголосували, але поступово вони якимось чином знаходили шлях до легалізації.

У тому ж 2016-му журналіст Юрій Дюг оприлюднив список імен тих, хто претендував на ці земельні ділянки. Хоч список і не повний, але в ньому є, для прикладу:

  • кілька суддів Рівненського міського суду,
  • колишній начальник відділу боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів оперативного управління податкової міліції області,
  • батько колишнього керівника одного з відділів обласної ДАІ,
  • чоловік судді апеляційного адміністративного суду,
  • мати депутата Рівнеради,
  • суддя Рівненського окружного адміністративного суду,
  • родичка ексголови Рівненської ОДА,
  • кілька ексзаступників голови Рівненської ОДА,
  • ексзаступника начальника УСБУ в Рівненській області,
  • посадовці міськвиконкому,
  • на той час народний депутат і його кум.

Шлагбаум на вулиці поруч з прокурорськими квартирами

Шлагбаум біля будинку на вулиці Івана Багряного, 1. Фото Анастасії Савлюк

Ось ще травневі фото цього шлагбаума з різних ракурсів:

Перегороджена вулиця Івана Багряного. Фото Володимира Торбіча
На цю вулицю визирають вікна багатоповерхівки, в якій отримали від «Стограду» квартири 10 прокурорів Фото Володимира Торбіча

Цю історію описала «Четверта влада» у матеріалі: Прокурори, які «не можуть жити на вулиці»: хто отримав службові квартири у Рівному

В департаменті муніципальної варти, яка має виявляти такі незаконні конструкції, нам сказали, що складали припис на цей шлагбаум і передали його в департамент благоустрою та інфраструктури для внесення в план демонтажу. Але доказів не надали, а вулиця перегороджена досі.

Шлагбаум поруч з ліцеєм

На вулиці Георгія Косміаді, неподалік ліцею №26, відгородили собі тупикову частину вулиці. Чому вона тупикова, якщо раніше на кадастровій карті не була такою — тема окремого матеріалу.

Шлагбаум поблизу будинку №7 на вулиці Георгія Косміаді. Фото Анастасії Савлюк

Ось ще травневе фото цього шлагбауму:

Ліворуч ліцей №26, прямо — штучно створений тупик, там можна пройти лише пішки. Таких штучних тупиків у кварталі кілька. Фото Володимира Торбіча

А це фото цієї ж вулиці за 26 вересня 2025 року:

В’їзд на тупикову вулицю перегороджений. Фото Володимира Торбіча

Ми з’ясували, що на шлагбаум поблизу ліцею №26 уже давно скаржилися. Такі звернення отримував Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради.

— Було звернення громадян щодо шлагбауму в районі 26-го ліцею. Цей шлагбаум був переданий на примусовий демонтаж, — повідомив нам начальник управління контролю за благоустроєм департаменту муніципальної варти Василь Валькевич.

Василь Валькевич. Фото «Четвертої влади» 2023 року

Посадовець пояснює: після таких звернень муніципальна варта не демонтує об’єкти самостійно, бо не має на це повноважень. Тож для демонтажу підготували документи, які передали до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради. 

— Департамент інфраструктури та благоустрою повинен його демонтувати, у зв’язку з тим, що люди, які встановлювали шлагбаум, не йдуть на контакт. У нас інших повноважень немає. Ми тільки готуємо лист і відправляємо до департаменту для примусового демонтажу, — каже Василь Валькевич.

Але конструкцію досі не прибрали. Тож ми додатково поцікавилися, чому шлагбаум не знесли. Надіслали запити і до департаменту муніципальної варти, і до департаменту інфраструктури та благоустрою.

Як виявилося, муніципальна варта помітила конструкцію біля ліцею ще у травні 2025 року. Відшукати її власника, а відтак винести йому припис на знесення самовільної конструкції, посадовці нібито не змогли.

Натомість 7 жовтня 2025-го муніципальна варта відправила звернення до департаменту інфраструктури та благоустрою щодо примусового демонтажу цього об’єкта. Нам надали копію звернення:

А от в департаменті інфраструктури та благоустрою відписали, що цих документів нібито не бачили.

«Протягом поточного року документи від департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради або інших виконавчих органів на примусовий демонтаж шлагбауму встановленого біля будинку №7 по вулиці Георгія Косміаді, поруч з Рівненським ліцеєм №26 на адресу департаменту інфраструктури та благоустрою не надходило», — написали у відповіді.

Хитрість цієї відповіді в тому, що в 2026-му і справді документи не надходили, бо мали надійти у 2025-му. Ми не запитували про 2026-й.

Не стали відповідати посадовці департаменту і на запитання щодо планів на демонтаж цього шлагбауму.

Тож виходить, що департамент проігнорував скарги жителів міста і припис муніципальної варти.

Як би мала діяти влада

Проаналізувати ситуацію з правової точки зору нам допомогли юристи проєкту «Свої люди» від Bihus.Info та Melnyk Law Firm.

У висновку юристи роз’яснюють: сам факт того, що міські служби не можуть встановити власника шлагбаума, не є причиною залишати його на місці. Якщо конструкцію встановили на комунальній землі без дозволів, її можуть демонтувати незалежно від того, хто саме її поставив.

Юристи також пояснюють: вулиці, дороги та проїзди у містах належать до об’єктів загального користування, а тому мають залишатися відкритими для мешканців.

Якщо ж хтось самовільно перекриває проїзд без погоджень із поліцією, ДСНС та органом місцевого самоврядування, це може вважатися самоуправством.

Юристи стверджують, що перевіряти законність встановлення таких конструкцій має і муніципальна варта, і патрульна поліція. А процедура примусового демонтажу незаконних споруд у Рівному вже існує та прописана окремим порядком.

— Аргумент про «невстановленого власника» є нікчемним. Для демонтажу об’єкта, що стоїть на комунальній землі без дозволу, ідентифікація особи власника не є обов’язковою умовою, — зазначили юристи.

У відповіді департаменту муніципальної варти від 26 травня 2026 чітко вказано, що вони зафіксували незаконний шлагбаум біля ліцею №26 та передали матеріали до департаменту інфраструктури та благоустрою ще 7 жовтня 2025 року (лист №12-01-8968/25).

Натомість у структурі рівненської міської влади є заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, який має повноваження вплинути на бездіяльність департаменту благоустрою та інфраструктури — Микола Дядюсь.

— Варто звернутися із вимогою проведення службової перевірки щодо реєстрації та розгляду листа департаменту муніципальної варти від 7 жовтня 2025 (лист № 12-01-8968/25), притягнення винних до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов’язків та надання вказівки невідкладно підготувати проєкт рішення виконкому про примусовий демонтаж шлагбаума, — стверджують юристи.

Ми цим і займемося.

Додатково начальник відділу безпеки дорожнього руху патрульної поліції Сергій Коханюк повідомив «Місту для людей», що поліція буде з’ясовувати ситуацію щодо шлагбаумів на вулицях Георгія Косміаді та Івана Багряного.