Як виглядають підземні та надземні пішохідні переходи у світі

В Європі та США містобудування орієнтоване на людей, і ​​вулицю переважно можна перейти по поверхні, не спускаючись вниз.

Републікація матеріалу «Четвертої влади» за 26 серпня 2019 року.

У зв’язку зі зростаючим навантаженням на вулиці міст в ХХ столітті в СРСР, як і в інших країнах світу, почалося спорудження підземних пішохідних переходів.

Перевагу було віддано саме підземним переходах бо вони, на відміну від надземних, не порушували архітектурного вигляду міста і могли бути суміщені з виходами зі станцій метрополітену. Крім того, вважалося що вони більш зручні і безпечні для пішоходів.

Однак багато хто навіть не здогадуються, що такі звичні нам підземні та надземні пішохідні переходи набули широкого поширення саме на пострадянському просторі.

В «західних» країнах позавуличні переходи не так часто можна зустріти на міських вулицях – в більшості міст, якщо такі там і є, їх можна перерахувати в прямому сенсі слова по пальцях. Про це розповідає сайт urbanua.org у своїй статті за 10 березня 2014-го року.

Винятками є переходи, суміщені з виходами зі станцій метрополітену, які, як правило, не використовуються для безпосереднього переходу через дорогу, а виконують лише функцію входу для проходу в метро і зручного виходу на вашу улюблену сторону вулиці.

Для переходу через дорогу пішоходи користуються наземними переходами, які розташовані безпосередньо поруч з виходом з метро. Перетин вулиці через такий підземний перехід – явище надзвичайно рідкісне і може використовуватися тільки як альтернатива.

Зараз на прикладі різних міст світу ми подивимося як влаштовані там позавуличні переходи і наскільки вони поширені.

Почнемо з міст Західної Європи

Лондон

Лондон – єдине європейське місто, який можна порівняти за масштабами (населенню агломерації) з Москвою. Громадський транспорт Лондона помітно краще розвинений, а показник кількості автомобілів на 1000 жителів порівняний з аналогічним московським.

Відповідно, там точно так само має місце проблема розведення потоків пішоходів і транспорту. Однак вирішується вона кардинально по-іншому. У Лондоні близько 300 позавуличних пішохідних переходів (це в два рази менше, ніж в Москві).

Однак у 2009 році Департамент транспорту Лондона оголосив про політику по заміні всіх позавуличних пішохідних переходів на переходи в рівні вулиці там, де це можливо. Це робиться поступово, і вже є приклади таких замін (див. Фото).

Париж

Паризька агломерація (так званий «Великий Париж») за своїми розмірами, населенням (близько 11 млн. мешканців) і рівнем автомобілізації також порівняний з Москвою.

Незважаючи на це, в центрі Парижа позавуличні переходи відсутні як клас. Точніше, вони існують у вигляді суміщених з виходами зі станцій метро або RER (аналог нашої електрички, частково проходить під землею і в межах міста виконує функції метро).

Однак, як вже говорилося вище, використовуються вони як правило лише для виходу і входу на станцію. Для переходу же навіть через багатосмугові вулиці в центрі міста використовуються «зебри», і Єлисейські поля – найкраще тому підтвердження.

Рим

В італійській столиці – ситуація, аналогічна Парижу. Підземні переходи існують тільки в якості пов’язаних зі станціями метро, ​​і вулицю завжди можна перейти по поверхні, не спускаючись вниз. Тобто це тільки входи в метро, ​​ніхто не використовує їх як переходи, і конфігурація у них відповідна.

Флоренція

Флоренція – місто меншого масштабу, ніж Рим, тут немає метро і, відповідно, немає підземних переходів. Винятком є ​​Привокзальна площа (Piazza della Stazione), яку, незважаючи на досить жвавий рух, можна перейти по вулиці.

При цьому існує альтернативний варіант з підземним переходом, який веде на нижній рівень вокзалу, однак щоб перетнути площу в потрібному напрямку можна цілком обійтися і без нього.

Стокгольм

У Стокгольмі існує кілька пішохідних переходів, суміщених з виходами метро, і використовуються вони саме як підземні переходи. Однак всі вони обладнані ескалаторами і ліфтами і розташовані під жвавими міськими перехрестями.

Тепер перейдемо до міст Східної Європи

У них ситуація йде трохи інакша. Оскільки вся ця територія перебувала під радянським впливом, підземних переходів там значно більше, ніж в Західній Європі. Однак, переважно вони будувалися на периферії міста, в місцях перетину з широкими магістралями.

Прага

Одне з найбільших міст в східній частині Європи може похвалитися практично повною відсутністю позавуличних переходів в історичній частині міста, але на околицях їх більш ніж достатньо.

У більшості випадків вони поєднані з виходами з метро і активно використовуються для переходу вулиці. Практично завжди альтернатива переходу дороги по верху відсутня.

Варшава

У роки Другої світової війни столиця Польщі була практично польностью зруйнована і відбудована заново в післявоєнні роки. Місто забудовувався в основному за нормами, розробленими в СРСР.

У 1960-і роки в Варшаві розгорнулося масове житлове будівництво спальних районів, в планування яких обов’язково включалися і підземні переходи. У 1995 році у Варшаві було відкрито метрополітен, виходи якого також поєднані з підземними переходами. Сьогодні Варшава – рекордсмен за кількістю підземних переходів серед польських міст.

Як правило, крім станцій метро і великих площ, переходи розташовуються біля зупинок трамвая, який йде по середині вулиці. Перейти дорогу по верху неможливо, проїжджа частина захищається від тротуарів парканом.

Краків

Історично склалося так, що місто ділиться на дві практично рівні частини: власне, сам історичний Краків і район Нова Гута, повністю побудований за радянських часів поряд з величезним металургійним комбінатом.

У самому Кракові до недавнього часу існував тільки один підземний перехід на привокзальній площі під жвавим перехрестям.

Характерною його особливістю є повна відсутність сходів: входи і виходи з переходу виконані у вигляді пологих спусків, що зовсім не створює незручностей для маломобільних пішоходів, а також для численних людей з великими сумками (біля вокзалу розташований ще великий торговий центр).

Ще два підземні переходи з’явилися в Кракові в 2009 році після відкриття в місті швидкісного трамвая, до якого підвели підземні переходи, однак, і вони можуть похвалитися своїми безступінчатими спусками.

Зовсім інша картина в Новій Гуті: цей район забудовувався за радянських часів за радянськими нормативами, і як наслідок, на багатьох перехрестях були споруджені підземні переходи.

Після вступу Польщі до Європейського Союзу більшість з них було закрито, ті, що залишилися, були модернізовані і пристосовані для маломобільних пішоходів.

Дрезден

Місто знаходиться в колишній НДР; як наслідок, там теж є підземні переходи. Проте, в рамках реконструкції центру міста їх намагаються закривати.

Ось приклад оновлення однієї з центральних площ – видно, що по землі намальована розмітка, і замість підземного переходу люди користуються наземним. Реконструкція цієї площі вже проведена.

Тепер розглянемо азійські міста

Вони будувалися по-іншому, і в більшості випадків тут вже набагато більше Москви.

Токіо

Тепер розглянемо один з найбільших міст східної Азії. Столиця Японії може похвалитися щільною забудовою, широкими вулицями і великою кількістю наземних переходів, які перетинають літери буквально кожні 150 метрів.

Ось хороший приклад – перехрестя в Акаіхабаре (великий багатоповерховий район з щільною забудовою в центрі Токіо). Поруч розташована станція метро.

Зовсім інша картина в китайських містах.

Гонконг

У Гонконзі позавуличних пішохідних переходів дуже багато, в півтора рази більше, ніж в Москві, і вони вважаються найбезпечнішим способом перетинати дорогу. Як видно в дослідженні, надземні переходи навіть більш популярні, ніж підземні.

Що цікаво, при цьому 45% пересувань по Гонконгу здійснюється пішки. Крім того, там розвинена система громадського транспорту, а автомобілізація дуже низька – всього 80 автомобілів на 1000 жителів, що в чотири рази менше, ніж в Москві. І всюди позавуличні пішохідні переходи, які дуже ускладнюють рух.

Не дуже зрозуміло, чому і навіщо так робиться – особливо в Гонконзі, особливій економічній зоні Китаю.

Можливо, справа в дуже високій щільності населення (6480 чол. / кв. км, в Москві – 4823,26 чол. /кв.км.) і як наслідок – дуже висока щільність забудови, через це просто не залишається місця на великі площі і розвинені пішохідні простори.

А, можливо, справа в самій орієнтації транспортної та міської політики не на людей, а на транспорт – мабуть, неважливо, на громадський або особистий.

Схожа ситуація і в інших китайських містах:

Пекін

Шанхай

І, нарешті, про Америку

У США рекордний в світі рівень автомобілізації – близько 800 автомобілів на 1000 жителів. В американських містах дуже розвинена вулично-дорожня мережа, і взагалі вони будувалися тоді, коли автомобілі вже з’явилися – відповідно, саме їх планування спочатку передбачало машини в місті, чого немає в Європі.

Проте в містах не використовуються позавуличні пішохідні переходи. Природно, вони є під смугами відведення залізниць або надземні – через швидкісні магістралі, але в центральних частинах міст їх немає, і точно так само, як в Європі, підземні переходи до станцій метро дублюються наземними.

Коли мова заходить про широку завантажену магістраль, що проходить через центр міста,  – то ця магістраль або іде вниз, або стає естакадою, але пішохід залишається на переході в рівні землі і забудови.

Таким чином, розглянувши ситуацію у всьому світі, можна припустити, що справа дійсно в транспортній і міській політиці.

В Америці, як і в Європі, містобудування орієнтоване на людей.

Справа навіть не в пріоритетах «пішохід – громадський транспорт – автомобіль». Справа, мабуть, в самій ідеї і бажанні робити щось для людей взагалі і для кожної конкретної людини окремо; будувати міста так, щоб всім все подобалося.

Лелеки без крил і косулі після ДТП: чому Рівненський зоопарк не може прийняти всіх травмованих тварин 

Багато з птахів, які пройшли реабілітацію, в природі вижити вже не зможуть, тому що птах без крила в природі жити не буде. І тому вони залишаються у зоопарку. «І це геометрична прогресія. В нас просто не вистачає приміщень і вольєрів», – кажуть спеціалісти закладу. Усі фото — Анастасії Савлюк

До Рівненського зоопарку щодня звертаються люди, які знаходять травмованих диких тварин і птахів. У середньому працівники отримують до 10–15 таких дзвінків на день. Однак допомогти всім не можуть: бракує приміщень, кормів і місця для карантину. До того ж частина врятованих тварин уже не може повернутися в дику природу й залишається в зоопарку назавжди.

Через це потреба в нових приміщеннях стає дедалі гострішою. Зокрема, у Рівненському зоопарку планують збудувати комплекс вольєрів для птахів і приматів із приміщенням для зимового утримання. Проєкт, який розробили ще у 2020 році, після перерахунку коштуватиме 12 мільйонів 200 тисяч гривень. Частину коштів — 25% — зоопарк планує профінансувати самостійно. На інші кошти шукають інвестора.

Редакція «Міста для людей» поспілкувалася із заступницею директора Рівненського зоопарку із зоологічної частини Іриною Оліферук про те, яких тварин найчастіше привозять до закладу, чому не всіх вдається врятувати, як відбувається їхня реабілітація та для чого зоопарку новий комплекс.

Щодня до зоопарку телефонують до 15 разів

— Як часто до Рівненського зоопарку звертаються люди, які знаходять травмованих диких тварин і птахів? Чи всім ви можете допомогти?

— У нас за день до 10, а то й 15 дзвінків має бути. Це реабілітація диких тварин і птахів. Це взагалі не є функцією зоопарку. Але наразі, тому що в Рівненській області немає жодного реабілітаційного центру такого, звертаються до нас. 

Дуже часто ми відмовляємо. Тому що, в першу чергу, в нас не вистачає приміщень. В другу чергу, не завжди в нас вистачає кормів на тих тварин і птахів, які до нас потрапляють.

— Ми рекомендуємо звертатись, можливо, в якісь інші клініки ветеринарні, там, де можуть зробити складну операцію.

— Якщо людина взяла на себе відповідальність, вона того птаха взяла з природи і хоче його врятувати, хай трошки люди також проявлять якоїсь ініціативи, не просто привести і підкинути під касу зоопарку. Такі випадки у нас також трапляються. Ми, приходячи вранці на роботу, знаходимо біля каси зоопарку коробочку, в якій сидить якийсь птах. Інколи навіть уже, на жаль, не живий.

Чому лелеки залишаються в зоопарку

Одні з найчастіших пацієнтів зоопарку — білі лелеки. Їх привозять переважно навесні, влітку та на початку осені. За словами Ірини Оліферук, серед них є як пташенята, які випали з гнізд, так і дорослі птахи з травмованими крилами.

— Як відбувається реабілітація таких птахів після того, як їх привозять до зоопарку?

— Ми зараз знаходимося з вами біля вольєру, в якому ми розміщуємо лелек. Лелека білий, мешканець нашого регіону. І от в періоди весна, літо і початок осені, коли вони в нас – в природному середовищі – перебувають. Починаючи з періоду гніздування (це весна), коли випадають маленькі пташенята.

— Трапляються такі випадки, коли батьки не хочуть: бачать, що вони не можуть вигодувати таке велике потомство, – можуть частково дітей своїх просто скидати. Така, на жаль, природа. Ось і ми розміщуємо після карантинування. Обов’язково, коли тварина чи птах потрапляє на територію зоопарку, вона мусить пройти 30-денний карантин.

— Наші ветеринарні лікарі проводять огляд даних особин, дивляться, чи немає якихось захворювань. Зазвичай, якщо є захворювання, воно протягом 30 днів показується. Після проходження карантинування (в даний момент ми говоримо про лелек білих) ми поміщаємо в цей вольєр.

— Ми навіть написали спеціальну табличку, що це реабілітаційний вольєр, тому що всі птахи всі з цілими ногами, але, мабуть, кілька тільки з цілими крилами. У всіх фактично травмовані крила. Ми в частини лелек, де можна, ампутуємо крила. Частину там стараємося якусь гіпсову прив’язочку наложити. Витрачаємо на це свої і людські ресурси, і фінансові ресурси.

— Прогодувати таку масову колекцію складно, чесно кажучи. Тому бувають певні періоди, коли немає на даний момент місця, щоби посадити їх окремо. Тобто карантинник переповнений.

Проблема не закінчується навіть після лікування. За словами заступниці директора, більшість птахів, які потрапляють до зоопарку з травмами крил, уже не можуть самостійно вижити в природі. Тому їх залишають у закладі.

— Проблема розміщення на карантині і проблема розміщення у вольєрах. Ці птахи, які пройшли реабілітацію, – багато з них в природі вижити не зможе, тому що птах без крила в природі жити не буде. І тому вони залишаються у нас. І це геометрична прогресія. В нас просто не вистачає приміщень і вольєрів, де ми цих птахів маємо тримати. Тому наразі така проблема виникла.

Люди часто забирають пташенят, яким не потрібна допомога

Окрема проблема — люди, які забирають із природи здорових пташенят. Йдеться про злетків — молодих птахів, які вже залишають гніздо та вчаться літати, але ще перебувають під наглядом батьків.

— Чи часто люди привозять до зоопарку таких пташенят, яким насправді не потрібна допомога?

— Дуже часто привозять нам злетків птахів. Коли батьки уже їх вигодовують і вони починають уже вчитися літати, і випадають з гнізд. Нам привозять таких птахів. Ми стараємося проводити таку просвітницьку діяльність — розповідати, що якраз-то злетків чіпати не потрібно, тому що це не травмований птах і його підгодовують батьки. Ми це висвітлюємо постійно — щороку на наших, на нашому сайті, в соціальних мережах.

Знаєте, цього року вже менше було таких пташенят. Я надіюся, що люди до цього дослухаються і вже починають щось розуміти, а не хапати будь-кого, хто сидить десь під кущем, і нести в зоопарк.

Яких птахів і звірів найчастіше привозять до зоопарку

— Лебеді-шипуни, білі лелеки і різного роду сови і соколоподібні. Тобто канюки, луні, потім підорлики. От такого плану. Боривітри, таких найчастіше.

Ви розумієте, що 80% тих птахів, яких привозять, — вони гинуть. Тому що мало того, що в нього травма чи якесь інше захворювання, потім його хапанули, дикого птаха, який, в принципі, неручний, який боїться людини. Його хапанули з травмою, запихнули в коробку і привезли в зоопарк.

— Потім зміна обстановки і зміна харчування — це додає ще стресу і на фоні цієї всієї картини птахи, (які, в принципі, є дуже стресовими тваринами), дуже часто гинуть. Тому 80% того, що потрапляє в зоопарк, на жаль, гине, не виживає.

— Яких ще травмованих тварин привозять до зоопарку?

— Цього року до нас потрапляло багато косулят, косуль. Машини, транспорт збивають … У нас вижила тільки одна косуля. А привозили, мабуть, косулі чотири за цей рік, а то й п’ять. 

— Вижила одна. Причому робили операцію, там був перелом бедра, вставляли пластину спеціальну. Не наші ветеринари — ми зверталися в ветеринарну клініку міста Рівного. Там ставили операцію, все славно. Це маленьке косюлятко було. І молодий організм — дуже добре зростаються кістк и. 

— До сих пір воно живеньке, їсть молочко і гарненько бігає. Це слава Богу.

Також у зоопарку зараз утримують лосеня, яке отримало укуси від собак на території приватного господарства. За ним працівники закладу їздили самостійно після звернення зоозахисної організації з Києва.

— Ще в нас є лосеня, яке також привезли, навіть ми самі по нього їздили. Це звернулася зоозахисна організація з Києва: що в Рівненській області на господарство одного чоловіка забігло лосенятко і його собаки кинулись на нього. Він від своїх собак відбив, але в нього (в лосеняти – Ред.) кусані рани. В даної організації просто не було місця. Вони під Києвом, там також свої нюанси. Ми їздили, забирали це лосеня. Годуємо молоком, до сих пір воно росте, ранки заживають, уже фактично зажили.

— Такі в нас дітлахи. Також минулого року лисеня підкинули нам. Тварин менше. В основному це косулі.

Новий комплекс має вирішити проблему нестачі місця

Один із запланованих об’єктів, який має допомогти з розміщенням тварин, — комплекс вольєрів із зимовим приміщенням. Його планують збудувати на місці тимчасового вольєра, де зараз утримують мунтжаків. За словами Ірини Оліферук, ідея облаштувати цю територію виникла ще у 2020 році. Спочатку там хотіли створити експозицію для фламінго та інших птахів.

— Що саме планують збудувати на цій території?

— Власне, ми прийшли до місця, де має, ну, якби розміщуватися оцей комплекс. Це тимчасовий вольєр, ми його маємо демонтувати. Тут в нас зараз мунтжаки на даний живуть.

— В 2020 році в нас виникла думка, як якимось чином забудувати, створити експозицію. Тут було пусто, тут нічого не було. Це центральна частина зоопарку. Зробити щось гарне.

Це великий будинок з зеленим дахом, причому з таким похилим, круглим таким дахом. Воно дерев’яне, воно забезпечується всім необхідним: там і електрика, і водопостачання, і водовідведення. Насправді це грандіозний, як для нас, проект.

— Наш зоопарк не має великих будівель, великих споруд, великих павільйонів. В нас все-таке невеличке, але ми стараємося це все дуже лаконічно вписати в природне середовище. І саме цей проект, ця будівля і навколишні три вольєри, які мають прилягати до цієї будівлі, вони дуже органічно тут вписуються. Ми консультувалися з багатьма колегами з різних зоопарків, як краще зробити.

— Він у нас називався проект «Фламінго» на той час. Ми мріяли про фламінго, про таких птахів дивовижних. Це була наша мрія в 2020 році. В 2026 році у нас мрія врятувати тих птахів, тих створінь, які до нас потрапляють, і ми не можемо це розмістити. Ну, про фламінго ми також мріємо, але, можливо, пізніше.

— На даний момент нам потрібні приміщення, нам потрібні об’єми, в яких ми триматимемо ту колекцію, яку маємо.

У комплексі передбачили три експозиційні вольєри. Два з них призначені для птахів, ще один — для японських макак, яких у зоопарку утримують уже давно.

— Другий вольєр, тут має бути доріжечка, по якій відвідувачі мають проходити до будинку і через оглядові вікна спостерігати за тим, як птахи утримуються в зимовий період. Будинок сам з трьох частин складається, де мають експонуватися японські макаки. Мавпи — це велика руйнівна сила. Вже той їхній вольєр старий, він вже в аварійному стані.

І якщо ми не хочемо бігати за японськими макаками по місту і відловлювати їх, їм потрібно новий нормальний сучасний вольєр.

— Тобто будинок з трьох частин, три експозиційних вигули. Два з них — для пташок і один — для приматів.

Окремо за будівлею планують облаштувати господарську зону з водоймою. Там мають утримувати птахів, які проходять лікування та реабілітацію, але через травми вже не можуть бути частиною звичайної експозиції.

— За будинком в нас тут велика територія з водоймою. В проекті називається «Господарська зона», де маємо зробити вольєри для утримання отих птахів, які знаходяться на лікуванні, реабілітації і потім залишаються у нас.

У вольєрах передбачили опалення та вентиляцію

Новий комплекс має забезпечити тваринам умови для утримання не лише в теплу пору року, а й узимку. У проєкті передбачили необхідні інженерні комунікації та систему підтримання мікроклімату.

— Які умови будуть створені у вольєрах для тварин, зокрема взимку?

— Сам будинок передбачає електрообігрів, передбачає водопостачання і каналізацію, також водовідведення. Також вентиляційні отвори і примусово інсталяція передбачені у вольєрі. Тобто мікроклімат необхідний для птахів буде реалізовано там. Так само і для приматів. Кількість тварин, які зможуть одночасно перебувати в комплексі, залежатиме від їхнього виду та розміру. Наприклад, у вольєрі для фламінго планували утримувати до десяти птахів. Якщо ж його використовуватимуть для інших видів, кількість може бути більшою.

Чому зоопарк повернувся до проєкту через шість років

Ідея будівництва комплексу з’явилася ще до повномасштабного вторгнення. Однак реалізацію проєкту відклали спочатку через пандемію коронавірусу, а згодом через війну. Тепер, за словами Ірини Оліферук, будівництво потрібне не лише для розвитку експозиції, а й для розв’язання проблеми з розміщенням тварин.

— Чому потреба в будівництві такого комплексу виникла саме зараз?

— Потреба у будівництві такого комплексу виникла ще у 2020 році, коли у нас виникла мрія. Але, на жаль, спочатку ковід, потім повномасштабне вторгнення, але ж мрії не можна зраджувати, правда? І тому ми мріємо. Дуже добре, якщо вдасться зробити, виконати цей проект, це додасть родзинки нашому зоопарку, тому що це центр, центральна частина зоопарку. Це залучить додаткову кількість відвідувачів, відповідно — додаткову кількість коштів в наш зоопарк. Тому що хто до нас приходить, вони завжди питають: «А що у вас нового?» А нового, на жаль, нема, тому що нам потрібно покращувати, розширяти умови утримання тих тварин.

Заступниця директора Рівненського зоопарку із зоологічної частини Ірина Оліферук

— Повірте, це не настільки грандіозно, як будують інші зоопарки. Це дуже невелика сума порівняно, які витрачають Київський зоопарк, Черкаський зоопарк, Миколаївський зоопарк на реконструкції. Це дуже небагато. Тим більше, що ми ж і залучаємо і свої кошти: ми економили, ми відкладали, ми, можливо, щось десь не купили, а щоб відкласти ці гроші на це будівництво.

Така мрія і в даний момент, крім мрії, ще й потреба.

Підписуйтесь на канали «Міста для людей» у фейсбуці, телеграмі, інстаграмі.

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші на FPV-дрони для бійців на фронті, які збиратиме ініціатива «Рівненський дрон».

Якщо вам сподобався матеріал, перерахуйте, будь ласка, будь-яку суму на волонтерську монобанку чи на картку благодійного фонду, прив’язану до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693