Головна/Публікації/Чому у Рівному зникатимуть вуличні водопровідні колонки

Чому у Рівному зникатимуть вуличні водопровідні колонки

12:21, 6 Січня 2026 184
Водопровідна колонка по вулиці Дубенській. Фото – «Четверта влада»

Републікація матеріалу «Четвертої влади» за 22 грудня 2022 року.

Через російські обстріли енергетичних об’єктів України люди залишаються не лише без світла, а й без води у кранах. В таких випадках потребу у воді можуть забезпечити водопровідні колонки. Адже в них може бути вода при низькому тиску в трубах, якого буває не вистачає, щоб доправляти воду на поверхи в багатоквартирні будинки.

Однак кількість водопровідних колонок ще з перших пострадянських часів постійно зменшується, і з часом у Рівному буде зведена до мінімуму. Щоб пояснити чому так, журналісти поспілкувалися з виконуючим обов’язки керівника «Рівнеоблводоканалу» Андрієм Грухалем.

Як водопровідні колонки з’явилися у Рівному

– Водопровідна колонка – це пристрій, який використовували мешканці, які не були приєднані до мереж централізованого водопостачання, – пояснює Андрій Грухаль.

Їхня поява в місті зумовлена історично. Бо прокладати розподільні водопровідні мережі в Рівному почали ще на початку 20 століття (орієнтовно після 1928 року). Тоді опікувалося їхньою роботою «водопровідне підприємство, яке надавало послуги в той період часу».

Це [відбувалося] за прикладом інших населених пунктів і так само європейських міст. Колись будувався магістральний водопровід, тоді і влаштовувались колонки. Від кількості тих колонок визначалася кількість споживачів на цій водопровідній лінії. Зараз технології пішли вперед: кожен індивідуально почав підключатися до мереж, тому потреба у колонках зникла.

Чому колонки збиткові для «Рівнеоблводоканалу»

Зараз у Рівному у справному стані – 23 колонки. Ще у 2018-2019 роках їх було 30. Їхнє зменшення пов’язане із тим, що все більше людей почали під’єднувати свої будинки до централізованого водопостачання.

– Жила бабуся – вона не могла дозволити собі провести трубу. Хтось викупив будинок  і захотів мати блага всередині будинку. Тобто зазвичай це пов’язано зі зміною власника будинку або тому, що люди втомилися ходити до колонки.

За цими 23 колонками загалом закріплені 146 абонентів.

Вони й платять за те, що користуються цією водою. Лічильника, який би вирахував, скільки води взяв той чи той абонент, немає. Тому при нарахуванні плати користуються нормою, що одна людина за день може спожити 55 літрів води.

Якщо помножити це на 30 днів, вийде, що споживач використовує 1,65 куба води. І платить за це 27 гривень у місяць (1,65 куба води помножити на 16,68 грн плати за один куб). Однак перевірити, скільки саме води взяв той чи той абонент – неможливо.

– Водопровідна колонка – завжди пов’язана з несанкціонованим та необлікованим водозбором. Крім споживачів, які не мають централізованого водопостачання, нею користуються й інші. Чи то машину помити, чи то набрати воду.

Це все приносить збитки підприємству. Тому практика водопровідних каналізаційних підприємств – максимально під’єднати людей до централізованого водопостачання. І як наслідок – ліквідувати максимальну кількість колонок.

Чому, коли зникає електрика, в колонках вода є, а в будинках немає

Без електрики водопровідні колонки працювати не зможуть: для їхньої праці в трубах має бути тиск, який створюють насосні станції. Проте, якщо кілька насосних станцій запустити за допомогою генераторів, вони зможуть подати воду з пониженим тиском.

– Колонка працює тоді, коли в мережах водопостачання є певний тиск. Якщо тиску недостатньо, щоб забезпечити водою, умовно, третій поверх, то для роботи колонки його цілком вистачить.

Натомість, щоб вода потрапляла до будинків, потрібно, щоб до генераторів були підключені усі насосні станції.

Система водопостачання не є простою. Щоб система працювала стало, мають працювати свердловини. Свердловини качають воду в резервуари. А вже насосні станції з резервуарів воду качають на споживачів. Система має працювати в комплексі – і тоді всі [будуть] з водою.

Де в разі блекауту можна набрати воду з колонок

Адреси 23-х діючих водопровідних колонок Рівного (станом на грудень 2022 року): 

  • вул. Біла, 61;
  • вул. В. Котика, 26;
  • вул. Гарна, 12;
  • вул. Дворецька, 71;
  • вул. Золотіївська, 7;
  • вул. Кам’янець-Подільська, 6;
  • вул. Олега Тарасюка, 9 (колишня вул. Кутузова);
  • вул. Федора Сумневича, 30 (колишня вул. Ломоносова);
  • вул. М. Лисенка, 8;
  • вул. Малорівненська, 21;
  • вул. Малорівненська, 55;
  • вул. Якова Бичківського, 7 (колишня вул Маяковського);
  • вул. Сердечна, 16 (колишня вул. Менделєєва);
  • вул. Міцкевича, 9;
  • вул. Новодвірська, 10;
  • вул. О. Олеся, 9;
  • пров. Шкільний, 11;
  • вул. Слави, 9;
  • вул. Соборна, 410;
  • вул. С Ковалевської кут вул. Яворницького;
  • вул. Тютюнника, 4;
  • вул. Шевченка, 48; 
  • вул. Шекспіра кут вул. Прохідна. 

Також «Водоканал» ремонтує ті колонки, де вже немає абонентів без централізованого водопостачання. Так, уже відновили колонку по вулиці Дубенській та до кінця року поремонтують по вулиці Залізничній.

Також – у справному стані колонка по вулиці Княжни Гальшки (стара назва Осипова). Однак зараз взяти воду з них не можна: їх підключать в час можливого блекауту.

Що планують робити із занедбаним Будинком офіцерів у Рівному

21:36, 16 Червня 2026 1002
У Міноборони відповіли, що цьогоріч планують виділити кошти на технічне обстеження будівлі та передпроєктні роботи. Фото Володимира Торбіча (Misto.rv.ua)

Будинок офіцерів, неподалік перехрестя Дубенської і Соборної у Рівному, вже багато років залишається однією з найвідоміших занедбаних будівель міста. Після ліквідації у 2000-му році військової установи — 24 Центру культури та дозвілля Міністерства оборони України — будівлю перестали використовувати за її основним призначенням. У 2000-х там був нічний клуб «Маршал» і потім якісь магазини.

Стан будівлі поступово погіршувався, а подальшу долю об’єкта неодноразово обговорювали рівняни. «Місто для людей» з’ясовувало що чекає на це приміщення, яке збудували у 1920-х роках поляки як «Будинок жовніра».

Історична цінність

Як пише для «Рівне Ретро Ритм» Світлана Калько, у другій половині ХІХ століття на західній окраїні Рівного розгорнулося масштабне будівництво військового містечка. Перші будівлі звели там, де нині поворот на вулицю Дубенську.

У ті часи там була придорожна корчма, що знаменувала собою виїзд з міста в напрямку Дубна. Солдатські казарми обростали інфраструктурою. Звели водонапірну башту (вона збереглася донині, але її давно не використовують за призначенням), лазню, госпіталь, стайні, облаштували великий і малий плаци для військової муштри й парадів.

Постійна присутність польських військових у місті сприяла розвитку борделів, тож як альтернативу такому відпочинку, на початку 1920-х років на головній вулиці міста — 3 Травня (нинішня Соборна) — у військовому містечку звели Будинок польського жовніра, який невдовзі став носити ім’я маршала Пілсудського.

Новозведений Будинок польського жовніра, 1920-ті роки (на фасаді цифра, яку з допомогою ШІ нам вдалося прочитати як 1923). Фото з «Рівне Ретро Ритм»

Як пише Світлана Калько, у Будинку жовніра був кінозал, який при потребі трансформувався (прибирали крісла) у танцювальну залу. На невеличкій сцені виступали аматорські творчі колективи, а на балконі розташовувався духовий оркестр, що супроводжував танцювальні вечори.

Був у приміщенні й невеличкий буфет, який за СРСР прибрали.

Новозведений Будинок жовніра став осередком дозвілля не лише для солдатів і офіцерів війська польського. На Різдво там влаштовували ялинку від військових для дітей міської бідноти, благодійні вечірки. Там відбувалися й міські бали-маскаради під супровід військових духових оркестрів.

Табличка на Будинку офіцерів. Фото Володимира Торбіча

Після захоплення в 1939 році міста совєтськими військами, заклад перейменували в гарнізонний Будинок офіцерів, яким він залишався до середини 1990-х.

Там були кімнати для гурткової роботи з солдатами-строковиками і дітьми військових, що служили в Рівному. У 60-ті роки на танці до Будинку офіцерів поспішала рівненська молодь, хоча дехто й вважав тамтешні танцювальні вечірки дещо консервативними, а музику несучасною. Удень там можна було подивитися кінофільми для дітей, а ввечері — для дорослих.

Гарнізонний Будинок офіцерів у 1950-ті. Фото з «Рівне Ретро Ритм» удосконалене ШІ

Після ліквідації у 2000-му році військової установи — 24 Центру культури та дозвілля Міністерства оборони України — будівлю перестали використовувати за її основним призначенням. 

Будинок офіцерів у 2013-му році. Фото з «Рівне Ретро Ритм», збільшене і відкадроване ШІ

Сучасна перспектива

Щоб дізнатися про нинішній стан будівлі та плани щодо її майбутнього, ми звернулися із запитом до Міністерства оборони України.

А перед цим редакція намагалася отримати цю інформацію безпосередньо від Квартирно-експлуатаційного відділу Рівного, на балансі якого перебуває будівля. Але ми не знайшли ні номеру телефону, ні електронної пошти. А коли журналістка завітала особисто, то працівниці установи перешкоджали її професійній діяльності. 

Детальніше про це у  матеріалі «Четвертої влади»: Забрали смартфон і виштовхали: що трапилося з журналісткою на одному з об’єктів Міноборони

Будинок офіцерів у травні 2026 року. Фото Володимира Торбіча
Такий вигляд будинок має з правого боку. На даху ростуть деревця

Пізніше нам прийшла відповідь, яку підписав тимчасово виконуючий обов’язки начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики ЗСУ полковник Володимир Яременко.

Власник будівлі — держава, в особі Міністерства оборони України.

У відповіді йдеться, що будівля збудована у 1931 році. Її загальна площа — 1 372,4 квадратних метри, а її технічний стан Міністерство оборони оцінює, як незадовільний.

У Міноборони зазначили, що протягом останніх років кошти на утримання, ремонт чи реконструкцію будівлі не виділялися. 

Водночас у планах Міноборони на 2026 рік — виділити 100 тисяч гривень на технічне обстеження будівлі та передпроєктні роботи. Адже ця будівля запланована до ремонту орієнтовною вартістю 22 мільйони гривень.

Також будинок включений до переліку військового майна, яке може бути передане в оренду без шкоди для обороноздатності держави. 

У разі звернення потенційного орендаря Міністерство оборони розглядатиме можливість передачі приміщень в оренду.

Продаж наразі не розглядають, бо Міноборони на час воєнного стану призупинило продаж надлишкового майна. Питання можливої передачі будівлі у комунальну власність Рівного також відкладене до завершення війни.